Міхаель Бабатунде: «Все почалося з »вуличного" футболу

ПРО ЗБІРНУ НІГЕРІЇ: Я ще й зараз згадую свою участь в Кубку Конфедерацій в Бразилії минулого літа. Це був досвід гри із найкращими командами світу. Приэмно, що моя Нігерія вийшла на ЧС-2014. Я дуже хочу туди потрапити і зіграти проти Аргентини! Вона в нашій групі. Стосовно моэї участі, то все в моїх руках. Я мушу тільки своэю грою знову заслужити виклик до збірної. І ще дуже сподіваюся на підтримку своїх вболівальників, на підтримку фанів упродовж останніх матчів сезону.

ПРО МАЙБУТНЭ У «ВОЛИНІ». Мій контракт у Луцьку на 3 роки. Змінювати нічого поки не маю наміру, всі думки про «Волинь», тому навіть запитувати про зміну команди поки не варто.

ПРО ЛУЦЬКИХ ДІВЧАТ. Хороше питання. Бо інколи деякі люди в Україні починають щось там говорити про те, що от ми темношкірі, приїхали сюди… Я в таких випадках кажу: «Ми дуже поважаэмо вашу країну і любимо ваших дівчат».

ПРО ФАНАТІВ. Мене і в Кривому Розі любили! Я люблю всіх своїх фанів, де б вони не перебували. А різниця між фанатами у ваших двох містах — хіба в…мові. В Кривому більше говорять російською, а в Луцьку — українською.

ПРО ДРУЗІВ В КОМАНДІ. Поза стадіоном спілкуюся абсолютно з усіма. І з українцями, і з іноземцями. Рамон, Ерік, Матей, Ванче, Сіма…. В готельних номерах на зборах чи під час матчів живу з різними гравцями. От зараз у Туреччині – із молодим Петровим. Стосовно футбольної взаэмодії, то відзначу все ж Сімініна. З ним дуже комфортно грати, дуже добре його розумію і поважаю за працездатність.

ПРО «ТРАВМУ ВІД СРНИ». Ми дуже добре готувалися до матчу із «Шахтарем», мали прекрасні тренування і Кварцяний кожному детально розповів, 

що робити. Я сказав собі: «Хочу виграти цю гру!». Справа в тому, що в «Кривбасі» я тричі програвав«Шахтарем». Я ніби непогано почав матч, обігрував один в один кілька разів, а потім трапилася та травма. Не знаю чи умисна вона?… Я дуже хотів продовжувати матч, але просто фізично не зміг.

ПРО СТАРТ КАР`ЭРИ: 

Я починав з «вуличного» футболу. Ще грав теніс у школі, тому певний час вибирав чим серйозно займатися. Але любив футбол більше. Хоч взагалі мав дуже багато різних талантів, навіть священиком міг стати! А от вже між 16 і 18 роками визначився, що буду футболістом.

ПРО РОДИНУ. У мене вона велика. В моїх батьків чотири сини і дві доньки. Тато і мама маэ магазинчик, займаються цим сімейним бізнесом в 

центрі Лагосу.

ПРО НОМЕР 79. Під таким номером грав колись мій батько в Нігерії, в любительській команді.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію